ТРУДОВИЙ ДОГОВІР З НЕФІКСОВАНИМ РОБОЧИМ ЧАСОМ.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом (ст. 21-1 Кодексу законів про працю України, далі – КЗпП) – це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи та не встановлено, що робота буде надаватися постійно. Обов’язок працівника виконувати роботу виникає виключно у разі надання роботодавцем роботи, передбаченої договором. Робоче місце працівника є фіксованим та визначається роботодавцем в трудовому договорі.

1.Роботодавець.

Роботодавцем за трудовим договором з нефіксованим робочим часом є юридична особа або фізична особа-підприємець, який виступає податковим агентом для робітника.

Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівнику виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями.

Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів, стороною яких є роботодавець. Роботодавець, який використовує працю менше ніж 10 працівників, може укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом.

2.Форма договору.

З працівником укладається обов’язково письмовий договір нефіксованого робочого часу (ст.24 КЗпП) за формою, затвердженою наказом Міністерства економіки України «Про затвердження Примірної форми трудового договору з нефіксованим робочим часом» від 26.10.2022 № 4179 https://me.gov.ua/view/75fac78e-f2a9-4c71-bbca-2d6b5ca0d67b , який є основним документом, що засвідчує наявність трудових відносин та визначає права та обов’язки сторін.

Під час воєнного стану діє особливе правило, встановлене ст. 2 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136), відповідно до якого у цей період сторони за згодою визначають форму трудового договору. Тобто, під час воєнного стану дотримання письмової форми трудового договору не обов’язкове. Але ми все ж таки радимо укладати такий трудовий договір у письмовій формі – чим детальніше прописані умови трудового договору, тим менше шансів виникнення суперечок з працівником у майбутньому.

Тобто, при прийнятті на роботу працівника на нефіксований робочий час, з ним укладається письмовий трудовий договір, видається наказ (розпорядження) про прийняття працівника на роботу та повідомляється орган Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу.

Працівник може розпочати роботу тільки після надання роботодавцем повідомлення про прийняття на роботу до органів Державної податкової служби за його адресою, відповідно до постанови КМУ від 17.06.2015 № 413 зі змінами.

3. Умови трудового договору з нефіксованим робочим часом.

Договір повинен містити:

-спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;

– спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин, або якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених договором;

-інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).

Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.

Виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою жодних обмежень обсягу трудових прав працівника.

4.Заробітна плата працівника.

Заробітна плата нараховується та виплачується за фактично відпрацьований час.

Мінімальна тривалість робочого часу працівника протягом календарного місяця становить 32 години. Якщо працівник працював менше годин або у разі ненадання роботодавцем роботи, працівнику повинна бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов праці, визначених трудовим договором. Розмір такої заробітної плати становить не менший за розмір заробітної плати працівника відповідної кваліфікації, оплата якого здійснюється за погодинною системою, – за 32 години робочого часу.

Працівник, який відпрацював понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах загальновстановленого у роботодавця графіка роботи з відповідною оплатою праці.

5.Податкові зобов’язання роботодавця та працівника.

При укладанні письмового трудового договору з нефіксованим робочим часом роботодавець із розміру нарахованої заробітної плати:

-утримує і сплачує податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18%;

-утримує і сплачує військовий збір за ставкою 5%;

-нараховує та сплачує єдиний соціальний внесок за ставкою 22%.

єдиний соціальний внесок (ЄСВ) нараховується на суму нарахованої зарплати, незалежно від її розміру, донарахування до мінімальної заробітної плати для сплати ЄСВ не відбувається.

Працівник за трудовим договором з нефіксованим робочим має всі права і гарантії, визначені КЗпП, іншим законодавством України, які мають працівники за укладеними з роботодавцем безстроковими трудовими договорами.

Автор: Редакція веб-сайту «ОБЛІК ТА ПОДАТКИ».

04.09.2025